Читать на русском

Тримали з пістолетом у голови і показували як ляльку: у Маріуполі схопили українку з прізвищем Навальна та звинувачують у тероризмі

27 вересня 2022 року в окупованому Маріуполі затримали 24-річну українку Ірину Навальну (зараз їй уже 25 років). Її звинувачують нібито у підготовці терористичного акту під час так званого референдуму.

Об этом сообщает Репортер РУ

Дівчина вже півроку перебуває у Донецькому СІЗО. Мати дівчини Олександра Столяр вважає, що головна причина затримання Ірини – її прізвище, пов’язане з відомим російським опозиціонером.

Російські пропагандисти кілька разів показували затриману Ірину по телевізору, де на камеру вона визнається нібито підготовкою вибуху в Маріуполі. При цьому пропагандисти наголошували на її прізвищі – Навальна.

Докладніше про це Олександра Столяр розповіла в інтерв’ю OBOZREVATEL.

– Олександра, 24 лютого застало вас у Маріуполі. Як і коли вам удалося вибратися звідти?

– Справа в тому, що в перші дні повномасштабного вторгнення наша міська влада з екранів телевізорів та в інтернеті говорила, що все під контролем, не треба паніки. Все це ненадовго, треба потерпіти, запастись продуктами. Жодних організованих евакуацій із міста не було. Як з’ясувалося, керівництво міста виїхало з Маріуполя 26 лютого і віщали нам уже з інших міст.

Люди, які мали свій транспорт, ризикували життям, намагаючись виїхати з міста. Для багатьох це була, на жаль, остання подорож. У нас із Ірою свого транспорту не було. До того ж у нас ще великий собака, якого ми не хотіли залишати. Тому нас ніхто не хотів брати, адже люди виїжджали з кінцями, брали із собою речі по максимуму. І місця для собаки не було. Так два тижні ми провели у підвалі. Іноді виповзали з підвалу та бачили, що відбувається навколо. Коли вже в наш район прийшли "визволителі" та пішли вглиб міста, ми почали намагатися виживати. Палили багаття, ходили по воду по 6 км. Наше житло не згоріло, тільки повибивало вікна та двері, як у багатьох.

Ми почали шукати варіанти, як зв’язатися із зовнішнім світом. Задля цього я пішла на пункт роздачі СІМ-карток місцевого оператора. У натовпі мене мало не розчавили, думала, що там загину. Але картку мені вдалося отримати і ми змогли зв’язатися з ріднею.

Вони дізналися, що ми живі, і почали шукати варіанти виїзду. На той момент волонтери вже не відгукувалися на прохання. Але нам знайшли платного перевізника, який віз нас через Донецьк, Москву, Прибалтику, Польщу назад до України. Так ми вибралися із Маріуполя 9 травня.

Зупинились у Житомирській області. Поступово від моїх колег та подруг Ірини почали дізнаватися, що люди їздять до Маріуполя, щоб забрати вцілілі речі, бо місто залишали хто в чому міг.

Донька вирішила з’їздити туди. По-перше, там залишилася бабуся – мати її покійного батька. Вона дзвонила їй щодня, плакала, казала, що їй важко без Іри.

- А прізвище Навальне в неї по батькові?

– Ні. По батькові має інше прізвище. Це моє дівоче прізвище Навальне. Так вийшло, що у нас у роду всі дівчатка і на нас закінчується прізвище Навальні. Моя дочка дуже любила мого тата, він їй замінив батька. Вона вирішила зробити йому приємне та взяла його прізвище. Щоб потім своїм дітям дати подвійне прізвище та продовжити рід. Якби ми тільки могли тоді припустити, чим це обернеться.

– А коли ви виїжджали через ці фільтраційні пункти, там були до Ірини питання через прізвище?

- Так, були до неї запитання. На цих фільтраційних пунктах розуміли, що жодного відношення до російського Навального вона не має. Але з неї знущалися. Наприклад, її поставили обличчям до с

тенке і з пістолетом біля голови вона простояла дві години.

Вони творили жахливі речі. Вони її показували своїй зграї як якусь ляльку. Кричали: "Хто ще хоче подивитися на дочку Навального, йдіть сюди, у нас тут ціла Навальна".

– Проте вона все одно зважилася їхати назад та проходити через ці процедури?

- Розумієте, вона вже все це пережила, отримала їхній папірець, внесена до їхньої бази. Вона вважала, що коли вже вперше пройшла, то вдруге бути не повинно. З моїми батьками вона була близькою, вони її називали третьою донькою. Тож хотіла забрати сімейні фото на згадку. І, звісно, побути з бабусею з боку батька, допомогти їй. Та літня людина, сентиментальна, їй без онуки погано. Вона залишилася там сама, виїжджати категорично не хоче, її житло вціліло. До того ж, там похований її єдиний син. Тож Іра поїхала.

– Як вона проходила фільтрацію цього разу?

- Без питань. Все спокійно проїхала та пройшла. У самому Маріуполі вона купила вживаний велосипед і їздила на ньому. Під час бомбардувань у неї втекли два коти, вона сподівалася їх знайти, їй сказали, де вони можуть бути. Друзі та подруги теж попросили пошукати своїх тварин. І заразом фотографувала місто, надсилала фото. Дивитись на все це було боляче. Це мертві райони, що згоріли будинки, навіть листочок не ворушиться.

Так минув місяць, а наприкінці вересня там проводили цей "референдум". І, мабуть, "владі" треба було відзначитись.

– Коли та як її затримали?

- Ніхто не знає, як це було. Вона 27 вересня вийшла з дому та більше не повернулася. Про те, що вона затримана і дає ці страшні свідчення проти себе, ми довідалися з інтернету на сайті "РІА Новини". Вони 27 вересня ввечері виклали ролик, на якому вона дає свідчення в тому, що готувала теракт. Але це смішно, якусь непідготовлену дівчинку наші спецслужби посилатимуть на теракт?

– Скажіть, а крім прізвища Навальна, чи є у вас версії, чому його могли затримати? Може, хтось із сусідів доніс?

- Сусіди могли повідомити, що в будинку хтось почав з’являтися. Можливо, на квартиру хтось уже мав краєвиди, бо там відбирають квартири, віджимають, мародерять. Але у своїх роликах, де вони показують доньку, вони говорять таку фразу: "Прізвище, яке говорить саме за себе". Я на 200% впевнена, що її взяли через прізвище. Можливо, її зупинили надвір, а потім пішла перевірка особи. Але як це сталося, ніхто не знає. Немає жодного свідка, жодних виразних свідчень людей, у справі немає нічого, все сфабриковано.

– Вам відомо, де її утримують, за яких умов, як до неї ставляться?

– Нам місяць взагалі нічого не було про неї відомо. Бабуся їздила Маріуполем, Донецьком. Скрізь їй казали, що Ірини вони не мають. Ми надсилали до всіх їхніх інстанцій офіційні запити. Вони надсилали відповіді, що такої Ірини Навальної ніде немає і проти неї нічого не збуджено.

Вже за місяць до бабусі приїхали слідчі їхнього "МДБ" і сказали, що порушують справу про спробу теракту. Бабуся почала спілкуватися зі слідчим, з’явилася якась адвокат, взяла гроші та зникла, більше вона не бере участі у справі.

Тоді ми дізналися, що вона хоч би жива. А за два місяці вони вже відповіли нам, що дочка перебуває в Донецькому СІЗО, і бабуся почала возити їй передачі. Чи вони доходять до неї, ми не знаємо. Але вона перебуває там, бо 1 лютого бабусі дали нагоду на кілька хвилин її побачити. Її привозили на допит до слідчого і він запросив туди бабусю.

Вона побачила її. Дочка дуже погано виглядає, вона вся в якихось виразках, які сверблять. Причому ці висипи у всіх є хто там знаходиться.

Я зв’язалася із дівчиною, яка вийшла з полону 31 грудня. Вона сиділа з моєю дочкою в одній камері. Від неї ми дізналися, що Іра до них надійшла вся чорна, побита в гематомах. Їх у камері була 21 людина замість 10, сплять вони по дві людини під куртками. Замість вікна там дірка, яку вони затикали, щоби з неї не дуло. Нема опалення. Воду дають раз на 3 дні, не питну, а технічну. Вони набирають її у пляшки та баклажки, носять на своєму тілі, щоб зігріти її хоча б до кімнатної температури, щоб помитися.

У камері їм не дозволяють сідати від підйому до відбою. Якщо хтось присяде, посміється, поплаче, видасть будь-який гучний звук, їх усіх виводять у коридор і б’ють.

Іру та ще двох дівчаток із камери взагалі не випускають ні на прогулянки, нікуди. Вони постійно стоять у камері.

Так ось, з приводу цих висипів дівчина розповіла, що у всіх, хто виходить із Донецького СІЗО, у всіх є цей висип. Вона не проходить, наші лікарі поки що не можуть зрозуміти, що це таке, як воно надходить до організму.

- Що вони хочуть від Ірини, чи вдавалося вам із кимось із цих "слідчих" зв’язуватися?

- Зі мною вони не зв’язувалися жодного разу. Бабусі запитують: "Чому мама не приїжджає доньку витягувати?" Вони хочуть мене виманити туди. Бабусі вони розповідають, що побачення з онукою не покладено. Хоча у відповіді, яку вони надсилали, було написано, що їй належать побачення раз на місяць, а також платні дзвінки. Але бабуся за цей час бачила її лише один раз, і все.

Вони кажуть, що буде суд і вона сяде надовго. Але 27 березня виповниться півроку з моменту її затримання, ще жодного разу не було жодного суду, навіть жодного слухання. А за їхнім "законодавством" вони за півроку мають хоча б одне судове засідання провести.

Вони її просто тримають і нічого не відбувається.

– Ви тут зверталися до якихось інстанцій, що вам кажуть?

– Нею займаються і Координаційний штаб, і Національне інформаційне бюро, Офіс президента, уповноважений з прав людини, Червоний Хрест та ООН. Вона є скрізь. Її постійно подають на обмін, але той бік її не віддає.

- На російському телебаченні про неї щось з’являлося останнім часом?

– Я не стежу за російським телебаченням, але інші люди мені нічого не повідомляли. Ми зв’язувалися з російською опозицією, щоб вони публікували інформацію про Іру, і російські журналісти зі мною зв’язувалися, я давала інтерв’ю. Там публікували Ірину історію і весь цей жах, який із нею відбувається.

Ми продовжуємо працювати. Я наші всі структури у спокої не залишаю, я дзвоню, їжджу. Тут немає жодного органу, який займається обмінами, до якого я не зверталася б. Ми вже зверталися до прокуратури та до уповноваженого з прав людини в Росії. Зараз готуємо нові документи, знову надсилатимемо. Якщо вони не мають нічого проти моєї дочки, то нехай відпустять її.

Источник: База компромата