Чи мають право журналісти бути активними партійцями і претендувати на об'єктивність

На первых страницах газет подробности голодовки Великого Диссидента. Где-то на десятых страницах — сообщение о том, что Советский Союз увеличил поставки оружия в страны Африки, строящие социализм, и послал ещё двадцать тысяч войск в Афганистан. Шутник говорит, что Великий Диссидент научился голодать. Теперь он может использовать свой опыт и объявить новую голодовку с... «С требованием вывести советские войска из Афганистана!» — заорал Энтузиаст. «Зачем так мелочиться?! — сказал Шутник. — Есть повод поважнее: лампочка в коридоре перегорела».
 
А. Зиновьев «Гомо советикус»

 
Коли треба - активісти, коли треба - члени партії, коли треба журналісти
 

Нещодавно у соціальних мережах з’явилася інформація, що під час запланованої на четвер сесії Вінницької обласної ради, «активісти» збираються «палити шини». Причина протесту – претензія розгляду питання про переукладання угоди про оренду з медіа-ресурсом «Власно-інфо» на пільгових – як для неприбуткової ГО – умовах. 
 
На комерційних умовах редакція не згідна категорично, називаючи вимоги представників місцевого самоврядування «тиском на активістів за громадянську позицію».
 
Причому питання – не у грошах. Склад редакції «Власно» – більше 10 осіб, що для Інтернет-ресурсу навіть загальноукраїнського масштабу не так мало. У редакціях більшості сайтів, які висвітлюють, переважно, місцеву тематику, працюють по 3-5 осіб. Питання – у принципі: «активісти» вимагають особливих для себе прав уже тому, що вони «активісти».
 
Обласна рада, начебто, готова йти на поступки, і рішенням своєї комісії з питань свободи слова рекомендувала депутатському корпусу прийняти ультиматум «власників». І навіть оприлюднила матеріал про засідання комісії на офіційному сайті обласної ради.
 
Не завелика честь для окремо взятого ресурсу?
 
Тим більше, що: а) формально вимоги про оренду за комерційним тарифом мають рацію, адже сайт регулярно публікує рекламні матеріали, тобто «некомерційною організацією» не є жодним чином; б) головний редактор ресурсу Ольга Малиновська отримала з обласного бюджету неабиякий грант на проведення тренінгів з «медіа-грамотності», хоча до цього працювала тренером (чи як це називається?) з «фен-шую».
 
Зрозуміло, що вибух складів з боєприпасами у Калинівці питання «палити шини» з порядку денного зняв. Навіть «активісти» зрозуміли, волання зі своїми дрібними проблемами вийде боком для них самих. Прості вінничани, у такий напружений для всього міста момент, витівки з «шинами» не зрозуміють і натовчуть пику самими «активістам».
 
Але теоретично (до Калинівки) таке могло реалізуватися.
 
Що, у свою чергу, підштовхує до розгляду питання: «А хто такі «активісти», що намагаються поставити себе у якесь привілейоване у порівнянні з усіма іншими громадянами становище?» 
 
Бурхливий розквіт цього явища прийшовся на часи Революції Гідності та перші місяці після неї, коли виявилося, що сформована за правління Януковича громіздка чиновницька машина, ані до реформ не здатна, ані від корупції самостійно не очиститься, ані агресора стримати не може.
 
Тоді виникали різного роду люстраційні та антикорупційні комітети, наглядові ради при відомствах, реформованій поліції.
Проте енергія активістів справжніх, які хотіли змін для суспільства та докладали максимум зусиль для їх втілення, – ця енергія спрямовувалася у конструктивне русло. І кожен, хто дійсно прагнув принести користь громадянському суспільству, власне місце у цьому суспільстві знайшов. Хтось – у депутатському корпусі парламенту та місцевого самоврядування, хтось – у виконавчій службі, хтось – у громадському секторі.
 
«Професія «активіст» відійшла у минуле. Ті, хто у ній залишився, стали своєрідними «реліктами», «рудиментами», які вв’язуються у публічні скандали з однією метою – заробити на цьому гроші.
 
Однак це вдається все з більшими труднощами, адже бюджетні кошти, на які зазіхають «активісти» – не абстрактна категорія, а гроші платників податків, тобто нас з вами. І об’єднана громада має повне право у розпорядників цих коштів (обласні, міські, районні ради) запитати: «Чому за наш рахунок утримуються невідомі «активісти», які категорично не бажають працювати?»
 
«Зекономлені» «Власно», яке до того ж є фактичним виборчим штабом «Народного контролю», а основу обласного осередку цієї партії складають журналісти цього інтернет-сайту, на оренді кошти – це збитки для бюджету всієї громади. Це гроші, які могли піти на реалізацію проектів розвитку, соціальні потреби. Дрібничка? Але з таких «дрібничок» як раз і складається весь бюджет громади.
 
Та й взагалі журналісти-партійці це по великому рахунку моветон. Якої неупередженості можна чекати від журналістів, якщо вони заздалегідь політично заангажовані та упереджені на певну політичну діяльність?
 
Показовим у цьому сенсі є випадок зі ще однією «активісткою» – Таїсою Гайдою, яка, заборгувавши за оренду офісу, що належав до комунального майна, відмовилася сплачувати за неї. Гроші довелося компенсувати з обласного бюджету – знову ж таки – за наш з вами рахунок.
 
До слова кажучи, ресурс «Власно» особливо корисним для медіа-сфери Вінниці не назвеш, адже публікує він, насамперед, матеріали з наміром спровокувати якийсь скандал. Одні витівки його журналістів на будівництві кладовища у Сабарові чого варті. Тоді на «неупередженому» ресурсі публікували фейки, яким позаздрив би і російський пропагандист Кисельов. Як бути з завідомою брехнею без жодного доказу, фото-відео підтвердження «звірячого побиття» старих бабусь, немічних дідусів, активістів і увага (!) ВАГІТНИХ ЖІНОК. Це журналістика? Ок. До речі, весь скандал випарувався того ж дня, коли «Власно» втратило інтерес до Сабарова.
 
Тому поведінка «активістів», які намагаються жити за кошти громади, зрозуміла. Але не виправдана. І пересічним вінничанам є над чим замислитися – дозволяти депутатам і надалі відкуплятися від надокучливих «общєствінніков», або змусити їх виконувати українське законодавство? Яке є одним для всіх – і для громадян, і для «активістів».
 
Палити шини, щоб не сплачувати чесно податки – це не методи тих, хто вважає себе справжнім активістом. Це банальний і неприкритий «совок», проти якого начебто борються ці самі «активісти». Причому у найбільш маргінальному вигляді.
 
І якщо серйозно, ну дуже не хочеться писати набившу оскому ідіому про "крестик і труси" але. Ну не буває так, коли тобі потрібно зняти комунальне приміщення подешевше - ти представляєшся активістом і членом ГО, коли треба брати учать у виборах - ти дістаєш з штанів партійний квиток, а найчастіше представялєшся журналістом, бо ще й зарплату десь треба заробляти.

http://news.vn.ua/2017/09/28/37721

источник просмотров:   комментариев: 0