Дежавю чи диктатура?

Днями у світовій пресі до президента Порошенка вперше вжили слово «диктатор». Стаття всесвіт­ньо відомої журналістки Даян М. Френсис містить нещадний епікриз: «Демократія і верховенство закону, кинуті під каток українським диктатором Порошенком». Позбавивши громадянства відомо­го реформатора Саакашвілі, Банкова успішно подо­лала фатальну для себе «точку неповернення». Початок цієї історії був схожий на популярні романи часів Ґьоте. Два амбітних юнака потоваришували в стінах Шевченкового університету. Згодом один пішов у велику політику, а інший — у бізнес. Обид­ва стали президентами на хвилі революції. Прав­да — перший обрав шлях радикальних реформ, а другий — вирішив консервувати режим. Об этом сообщает pg12.in.ua со ссылкой на СМИ.

На початку свого президентства Порошенко запросив Саакашвілі в Україну як «чудового дав­нього друга». Той очолив Одеську ОДА і сміливо взявся за реформи. Втім, дуже скоро виявилося, що лояльний до гаранта криміналітет дев’ятим валом став проти реформатора. Саакашвілі пішов з посади і розгорнув широку критику усієї системи. З цього часу колишній друг почав ставати «нелюбим»...

У кожній п’єсі є мить, коли всі герої зривають маску. Такою миттю для України став фінал цьо­го політичного сезону. Ідеологічна війна Банкової зі своїми критиками перетворилася на «тиху роз­праву». Взявши курс на «другий термін», гарант, очевидно, вирішив усунути будь-яку альтернативу.

Мустафа Найєм на своїй сторінці у Фейсбуці написав, що «позбавлення Михайла Саакашвілі українського громадянства — це найбезглуздіше, що міг зробити Порошенко... Безглуздішою була тільки посадка Юлії Тимошенко за часів Віктора Януковича».

Сергій Лещенко, своєю чергою, заявив, що тепер «Саакашвілі не може повернутися в Україну навіть фізично, тому що він буде затриманий в аеропорту «Бориспіль» після прибуття і його вишлють до Грузії». Рішення Порошенко, за його словами, повинно змусити Саакашвілі «шукати притулок в Америці і забути про українську полі­тику». На думку Лещенка, наступною ціллю буде голова Національного антикорупційного бюро, а потім інші люди, що наважилися виступити проти системи. «В минулому році це був я і Мустафа Найєм, потім це був Віталій Шабунін (голова Центру протидії корупції — М. Л.), а потім міський голова Львова Андрій Садовий зі сміттям і тепер Саакашвілі», — пояснив він в нещодавньому інтерв’ю.

Отже, щойно відбулася банальна «тиха розпра­ва» над опонентом. Мовчання президента з цього приводу — гримітиме на всю Європу.

В тему: Николай Ефименко – уголовник и шантажист c сайта «From-UA

Зухвалий антиконституційний крок Порошенка можна тлумачити як акт відчаю і страху перед власним народом. Громадянство України стало іграшкою в його руках: захотів — дав, схотів — забрав. Такий крок викликає неприємне дежавю, бо вторить злочинній «вибірковості» часів Яну­ковича. Позбавляючи громадянства опозиційного діяча, Порошенко закриває очі на подвійне грома­дянство лояльних до себе чиновників і депутатів.

Його крок є колосальним ударом по демокра­тичному іміджу України і може вести нас до між­народної ізоляції. Перемога Порошенка над Саакашвілі — піррова. У ситуації «політичного вигнанця» пан Міхо стане всесвітнім мегафоном антикорупційного руху в Україні.

Макс ЛЬОВІН

 

В тему: Друг президента Минниханова нанес ущерб в 50 млрд

Джерело статті: газета “Літературна Україна”

источник просмотров:   комментариев: 0